У 2023 р. виповнюється 125 років від дня народження видатних вчених ортопедів-травматологів, які працювали в Інституті ім. проф. М.І. Ситенка і зробили великий внесок у розвиток вітчизняної ортопедії та травматології:
НІКОЛАЄВ Лев Петрович (28.01.1898 – 10.12.1954 рр.), доктор медичних наук, професор. Закінчив природниче відділення Паризького університету у 1915 р., навчався на медичному факультеті Паризького університету, у 1920 р. закінчив медичний факультет Харківського університету. Працював асистентом (1920-1924 рр.) і професором (1924-1936 рр.) на кафедрі анатомії біологічного факультету Харківського університету. З 1921 р. працював ординатором у Медико-механічному інституті (тепер Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка), у 1934-1954 рр. очолював першу в країні лабораторію біомеханіки. Почесний член Паризького товариства морфологів, Паризького антропологічного товариства і Міжнародного інституту антропології. Вивчав питання антропології, морфології, ортопедії, біомеханіки. Досліджував морфологічні особливості фізичного розвитку населення України від народження до старості. Розробив методику проведення біомеханічних досліджень, принцип конкордантності та дисконкордантності характера деформацій і компенсаторних можливостей у хворих з ушкодженнями і захворюваннями опорно-рухової системи.
НЕДРИГАЙЛОВА Ольга Вікторівна (24.09.1898 – 6.02.1972 рр.), доктор медичних наук, професор, співробітник і завідувачка (1954 – 1968 рр.) першої в країні лабораторії біомеханіки. Закінчила Харківський жіночий медичний інститут у 1920 р. У 1921 – 1922 рр. була ординатором факультетської терапевтичної клініки, а у 1923 – 1925 рр. – аспірантом Харківського медичного інституту. У 1924 – 1927 рр. – старший асистент антропометричного кабінету Інституту охорони материнства і дитинства, у 1925 -1929 рр. – науковий співробітник, а у 1929 – 1935 рр. – доцент кафедри антропології Харківського університету. Одночасно у 1926 – 1936 рр. завідувала антропологічним кабінетом Центрального будинку фізичної культури у Харкові. У 1928 р. була обрана почесним членом Міжнародного інституту антропології в Парижі. З 1934 р. працювала в лабораторії біомеханіки Українського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології (тепер Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка). У 1954 – 1968 рр. після смерті проф. Л.П. Ніколаєва очолювала лабораторію біомеханіки, з 1968 р. до 1972 р. працювала науковим консультантом. Вивчала проблеми антропології, фізичного розвитку і спорту, біомеханіки опорно-рухової системи, зокрема сколіотичної хвороби, патології стопи, біомеханічні принципи конструювання ортопедичного взуття. Розробила оригінальний метод оперативного лікування відвислої стопи, обґрунтувала раціональні методи протезування.
МАРКС Василь Оскарович (18.05.1898 -19.10.1980 рр.), доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки Білоруської РСР. Закінчив Харківський медичний інститут у 1926 р. З 1927 р. працював в Українському клінічному інституті ортопедії та травматології (тепер Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка). Одночасно викладав в Українському інституті удосконалення лікарів. З 1941 р. працював в евакогоспіталях, був головним хірургом евакогоспіталів у Кемеровській області. У 1945-1953 рр. завідував відділенням дитячої ортопедії і дитячим ортопедичним санаторієм і продовжував викладати в Інституті удосконалення лікарів. З 1953 р. протягом 25 років очолював кафедру ортопедії та травматології Білоруського державного інституту удосконалення лікарів. Основними напрямками наукових інтересів були проблеми лікування вродженого вивиху стегна, внутрішньосуглобові пошкодження. Вперше розробив методи діагностики і лікування вивихів стегна у новонароджених. Автор монографій з питань дослідження ортопедичних хворих.
НОВАЧЕНКО Микола Петрович (17.12.1898 -16.10.1966 рр.), доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки України, член-кореспондент АМН СРСР. Закінчив медичний факультет Харківського університету у 1922 р. З 1922 р. працював в Медико-механічному інституті (тепер Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка). З 1941 р. працював в евакогоспіталях. У 1943 р. був призначений директором інституту, який очолював до 1966 р. По сумісництву з 1926 р. викладав в Українському інституті удосконалення лікарів. Досліджував проблеми регенерації кісткової тканини, ампутації та протезування, кісткової пластики, реконструктивно-відновної хірургії суглобів, хірургічного лікування пухлин кісток, внутрішньосуглобових переломів, займався питаннями організації спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги. Розробив низку оригінальних технологій оперативних втручань (екстра-інтрасуглобовий артродез кульшового суглоба, реконструктивно-відновні операції при патології стегна тощо). Автор багатьох наукових праць, у тому числі 8 монографій і підручників з ортопедії та травматології.
Також 17 грудня цього року виповнюється 95 років від дня народження доктора медичних наук, професора ПАЩУКА Анатолія Юліановича (17.12.1928 – 9.02.1996 рр.). Він закінчив Донецький медичний інститут у 1950 р. Навчався у клінічній ординатурі Харківського науково-дослідного інституту ім. проф. М.І. Ситенка (тепер Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка, в якому працював з 1957 р. по 1994 р. Основними напрямками його наукової діяльності були дослідження проблем загального і місцевого знеболювання, особливості їх застосування в ортопедії та травматології, питання патогенезу і лікування жирової емболії, удосконалив методику провідникової анестезії кінцівок.
