16 квітня 2026р. на базі КНП ХОР «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ», у змішаному форматі offline та online, відбулася планова науково-практична конференція «Лікування білясуглобових ушкоджень кісток кінцівок, у тому числі бойових», де брали 160 учасників. Конференція, у рамках «Дня травматолога», організована Харківським обласним осередком ВГО «УАОТ» та ДУ «ІПХС ім. проф. М.І.Ситенка НАМН України».

Перед початком конференції пройшов обхід у новому ортопедичному відділенні на 20 ліжко-місць  із завідувачем відділення, д.м.н. Бабаляном Володимиром Олександровичем, професорами Філіпенко Володимиром Акимовичем та Ринденко Віктором Григоровичем, лікарями відділення та різноманітних лікарень м. Харкова та Харківської області.

Відкрив конференцію Голова ХОО ВГО «УАОТ» проф. Філіпенко Володимир Акимович і відзначив, що наше засідання присвячене 90-річчу з дня заснування Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація ортопедів-травматологів» і ця подія дуже важлива для нашої держави в цілому й нашої спеціальності особливо. Обласну клінічну лікарню довгий час очолював проф. М.І.Березка, який нещодавно пішов із життя, тому Володимир Акимович попросив почати засідання (науково-практичну конференцію) з шанування його пом’яти хвилиною мовчання. Зазначив, що з початку війни це перше засідання на базі обласної лікарні й передав слово генеральному директору КНР «ОКЛ» Врагову Руслану Сергійовичу.

Руслан Сергійович привітав всіх присутніх, подякував організаторам, висловив подяку нашим захисникам і захисницям, побажав всім гарного й плідного робочого процесу. Зазначив, що ОКЛ готова допомагати в організації заходів з лікування бойової травми, й що фахівці лікарні завжди готові навчатися, йти в ногу з часом, і захід, де разом зустрічаються лікарі-військові, лікарі-травматологи, науковці – завжди дає плідний результат.

У першій доповіді «Фундаментальний внесок харківської наукової школи ортопедів-травматологів у становлення та розвиток ВГО «УАОТ»» проф. Філіпенко В.А. висвітлив витоки – початок створення медичних товариств з 1860 року, хто були ті прогресивні лікарі Харківського університету, а саме, професор Вільгельм Федорович Грубе із колегами та однодумцями, що ініціювали створення Харківського медичного товариства. Далі – розвиток ортопедії як відокремленого розділу хірургії (друга половина XIX століття). Прорив 1907р. – відкриття однієї з перших в імперії установ ортопедично-травматологічного профілю Медіко-механічного інституту (нині інститут ім. проф. М.І.Ситенка), який до 1940х років став центром тяжіння наукових ідей з лікування травм, їх наслідків і захворювань опорно-рухової системи. Важливі людини, які зробили вклад в розвиток спеціальності у той час: К.Ф.Вегнер, М.І.Ситенко та ін. Офіційний початок історії Харківського наукового товариства ортопедів травматологів у листопаді 1926р. у складі хірургічної секції, а вже 7 лютого 1927 року – самостійна секція ортопедів-травматологів, яку очолив проф. Самуїл Леонтійович Трегубов, заступник – Михайло Іванович Ситенко. Також доповідач висвітлив створення у травні 1927р. у Харкові на базі інституту спеціалізованого журналу «Ортопедія і травматологія» та життя й розвиток журналу до наших днів. Коли була створена перша в Україні кафедра травматології та ортопедії, перші регіональні товариства ортопедів-травматологів в Києві (проф. І.О.Фрумін), Одесі (проф. М.І.Кефер) та Дніпропетровські (проф. О.О.Козловський); першій ортопедичний з’їзд України за ініціативою М.І.Ситенка (січень 1936р.), де було прийнято рішення з організації в Україні Республіканського наукового товариства ортопедів-травматологів, Головою Правління якого було обрано М.І.Ситенка. Пролунали імена М.П.Новаченка, О.О.Коржа, М.О.Коржа, В.А.Філіпенка, С.Є.Бондаренка та ін. Висвітлена робота Харківського обласного осередку та потужної харківської школи ортопедії та травматології по сучасний час. 14 членів Харківського осередку на сьогодні виконують свій лікарський обов’язок, перебуваючи на службі в ЗСУ.

У доповіді «Оперативне лікування наслідків ушкодження малогомілкового нерва» д.м.н. Бабалян Володимир Олександрович розкриває епідеміологію та причині уражень малогомілкового нерва; особливості діагностики: від клініки до візуалізації; подробиці вибору нейрохірургічного або ортопедичного методу корекції; сумісна робота з нейрохірургами; показання до невролізу, виконання шва енд-ту-енд або використання нервового трансплантату. Доповідач зазначив, що не завжди нейрохірургічні засоби дозволяють досягти якісні ортопедичні результати, тому нагадав про методику транспозиції сухожиль, яка використовується з 1924р. і дуже складна, але має свої переваги – були представлені покази та методики, післяопераційне ведення, результати власного досвіду, а також клінічний приклад та висновки і ключеві рекомендації.

К.м.н. Клапчук Юрій Вікторович у доповіді «Використання 3D-друкованих імплантаційних матеріалів при бойових ушкодженнях кінцівок» розповів, що адитивне виробництво, також відоме як швидке прототипування або тривимірний друк (3D-друк), було винайдено в 1980-х роках, коли Чарльз Халл у 1986 році розробив перший у світі комерційний 3D-принтер. За останні роки війни відмічається збільшення кількості використання адаптивних технологій у лікувальних закладах МОЗ та МОУ тому, що 3D-друковані титанові імплантати мають індивідуальний підхід, високу міцність та можливість сприяння кісткоутворенню при лікуванні вогнепальних дефектів зі значною зоною вторинного некрозу та дефіцитом м’яких тканин. У квітні 2022р. у стінах «ОКЛ» командою лікарів військового госпіталю та обласної клінічної лікарні проведено заміщення дефекту діафізу правої плечової кістки індивідуальною 3D print PEEK решіткою – це стало поштовхом до використання адитивних технологій при лікуванні бійців із критичними вогнепальними дефектами верхніх та нижніх кінцівок. Автори представили свій порівняльний аналіз літератури PEEK scaffold й титанових імплантів з локалізації кісток (довгі кістки та суглобові поверхні), які використовують у своїй роботі. Представлений типовий процес проектування та застосування імплантатів, надрукованих на 3D-принтері в біомедичних цілях: після огляду пацієнта, проводиться КТ ушкодженого сегменту та здорової кінцівки, дані томографії аналізують в центрі 3D-друку, за допомогою запланованої online конференції йде аналіз та обговорення всіх моментів операції, важливих нюансів по формуванню імплантату, решітка або каркас, методів фіксації, буде пластина, цільний імплантат або з інтрамедулярним стрижнем, розмір та кількість додаткових гвинтів, їх положення, а також формування спеціальних навігаційних накладок, щоб можна бути проводити точні спили кістки для максимальної адаптації аугмента, далі проводиться стерилізація та виправляння імплантату у клініку та планується проведення оперативного втручання. Наведені основні етапи лікування вогнепальних дефектів м’яких тканин та кісткової структури; переваги й недоліки 3D друкованих імплантів у лікуванні вогнепальних кісткових дефектів; порівняння 3D-титанових каркасів (контейнерів) заповнених кістковим матеріалом та 3D-титанових аугментів/імплантів, що не заповнюються (пористі, load-bearing augments) – коли використовувати каркаси та аугменти. Представлено 9 клінічних випадків та висновки.

Доповідь «Актуальні питання артропластики за рахунок НСЗУ» в умовах змін регламенту 2025-2026рр. представив лікар ортопедичного відділення КНП «ОКЛ» Горбачов Денис Костянтинович. Реформа останніх років суттєво змінила не лише фінансування, але і сам підхід вибору імплантів та прийняття клінічних рішень. Ключові зміни відбулися в рамках «Програми медичних гарантій НСЗУ» та оновлення порядку закупівель медичних виробів починаючі з 2018 року. Провівши низку змін програми у 2024 році Наказом МОЗ України від 26.12.24 р. створена електрона система черги пацієнтів на ендопротезування – з’явилась прозорість, контроль черги, реальний облік протезів. Вже у 2025-2026рр. система доповнилась новими джерелами фінансування такими, як місцевий бюджет, гуманітарна та благодійна допомога (доповнивши наявні – НСЗУ як базове фінансування та власні кошти закладу), тому сьогодні лікарня може формувати біль гнучкий портфель імплантів, поєднуючи кілька джерел фінансування і це відкриває шлях до індивідуального підбору протезів під пацієнта. Доповідач детально висвітлив дані лікарні за останній рік по закупівлі та розподілу імплантів для пацієнтів по черзі, критичний розрив попиту і пропозиції. Резюмувавши автори пояснюють чому реформа стала краще, але є нюанси.

Доповідач Царьов Олександр Васильович у повідомленні «Сучасні алгоритми лікування переломів проксимального відділу великогомілкової кістки» представив результати лікування 37-ми пацієнтів в умовах ортопедо-травматологічного відділення КНП «ОКТЛ» з приводу переломів проксимального відділу великогомілкової кістки за останні 3 роки. Були описані методи діагностики, використовувані 2 класифікації, принципи та сутність хірургічного лікування, хірургічні доступи до плато великогомілкової кістки, клінічні приклади і висновки.

К.м.н. Паздніков Роман Володимирович зі співавторами поділився своїм першим досвідом лікування передньо-медіальної нестабільності колінного суглоба комбінацією пластики передньої хрестоподібної зв’язки та позасуглобового тенодезу за Lemaire. Під час війни з’явилася досить велика кількість військових, які звертаються зі скаргами на нестабільність колінного суглоба, яка розвинулася вже після виконаної перед цим пластики передньої хрестоподібної зв’язки. Автор представив техніку виконання пластики ALL обраним способом «Модифікація Lemare tenodesis» с результатами пролікованих 17 пацієнтів чоловіків від 25 до 54 років, з яких 14 – військових. Автори шукають відповідь на запитання яким чином можна первинно виконати пластику передньої хрестоподібної зв’язки, щоб виникнення рецидивів її ушкодження було б зменшено.

У доповіді «Хірургічне лікування ушкоджень суглоба Лісфранка» к.м.н. Бузницький Руслан Ігорович акцентував свою увагу на зростання ушкоджень суглоба Лісфранка в період воєнного часу, бо частіше вони зустрічаються у пацієнтів з тяжкими травмами (у т.ч. військових) та ще обумовлено виконанням на сьогодні повної діагностики дуже складної будови середнього відділу стопи. Були представлені дані літератури закордонних авторів, анатомічні особливості стопи, розподіл по варіантам лікування стабільних та нестабільних ушкоджень суглоба Лісфранка, використовувана класифікація ушкоджень за Myerson et al. (1986), особливості рентгенографії, важливість КТ, аналіз власного досвіду пролікованих 12 хворих чоловіків (за останні 3 роки) з такими ушкодженнями шляхом виконання артродезу, клінічні приклади.

Після закінчення офіційної частини науково-практичної конференції, обговорення було продовжено в другій аудиторії у неформальній обстановці детальніше.