Звіт з науково-практичної конференції «Проблемні питання лікування ушкоджень довгих кісток, тазу та хребта у дітей та дорослих»

19 вересня 2026р. на базі КНП ХОР «Обласна клінічна травматологічна лікарня», у змішаному форматі of line та on line, відбулася планова науково-практична конференція «ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЛІКУВАННЯ УШКОДЖЕНЬ ДОВГИХ КІСТОК, ТАЗУ ТА ХРЕБТА У ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ», де прийняли участь близько 150 учасників. Конференція, у рамках «Дня травматолога», організована Харківським обласним осередком ВГО «УАОТ» та ДУ «ІПХС ім. проф. М.І.Ситенка НАМН України», проходила на І поверсі лікарні у конференц-залі.
Відкрив конференцію проф. Попсуйшапка Олексій Корнілієвич та зазначив, що сьогоднішня конференція проходить у дуже авторитетній в Харкові та області лікарні під назвою КНП ХОР «Обласна клінічнатравматологічна лікарня», яка в свій час була створена за участю професора Хвисюка Миколі Івановича і ми як його нащадки продовжуємо цю справу.
Зі словами привітання до учасників конференції звернувся директор лікарні проф. Гавриков Олександр Євгенович та нагадав у короткоці історію установи «Міська клінічна лікарня Харківського району» з 1981 року (була перейменована у 1996р. «ОКТЛ») та про створення першої у Радянському союзі кафедри вертебрології, заснованої М.І.Хвисюком у м.Харків. Олександр Євгенович з надією на привітність побажав плідної роботи й передав привітання від професора Хвисюка Миколі Івановича. Далі професор Ринденко Віктор Григорович детальніше поділився проханням Миколи Івановича передати вітання всім працівниками цієї лікарні та гостям конференції, який гордиться тими досягненнями, які має лікарня, де проводяться сучасні оперативні методи лікування травм, захворювань хребта та суглобів, включаючи сучасні методи артропластики та артроскопії, травм дітей і дорослих та сучасні хірургічні операції. Також Микола Іванович просив передати подяку всім за дуже активну на високому рівні допомогу нашим захисникам військовослужбовцям.
Перші п’ять доповідей були від дитячої травматології й першу представив завідуючий дитячим ортопедо-травматологічним відділенням «ОКТЛ» Довгань Сергій Борисович із співав. «Металоостеосинтез у дітей: погляд з минулого через сьогодення в майбутнє» де висвітлив проблеми консервативного лікування важких поліструктурних травм кінцівок у дітей на аналізі 15 років спостережень де більш 30% дітей мали вторинні зміщення, які потребували повторних оперативних втручань та ін. ускладнення. Філософія підходу: кістка – це рослина, корені якої знаходяться в м’яких тканинах. Представлений свій шлях розробок щадних або радикальних оперативних методик, починаючі з 1990 років, лікування важких пошкоджень кісток у дітей на показових клінічних прикладах.
У другій доповіді лікар дитячого ортопедо-травматологічного відділення «ОКТЛ» Трошкін Дмитро Сергійович із співав. розкрил тему «Особливості лікування відкритих переломів у дітей». У доповіді представлено як уникнути незадовільних результатів лікування відкритих переломів, важкість розробки диференційованого підходу активного хірургічного лікування, з урахуванням різних факторів. Автори використовують модифіковану класифікацію Канца-Кармайкла (на базі Gusilo-Anderson), підкреслено особлива загроза переломів ІІ типу, були представлені ускладнені клінічні випадки з виконанням принципів представленого алгоритму ПХО рани.
Доповідачка Савченко Вікторія Олексіївна, лікарка дитячого ортопедо-травматологічного відділення «ОКТЛ», продемонструвала розроблений у відділенні з 2021р. спосіб інтрамедулярного остеосинтезу у доповіді «Особливості лікування переломів дистального метаепіфізу кісток передпліччя у дітей. Спосіб інтрамедулярної фіксації кісток передпліччя гнучким стрижнем» (із співав.). Автори представили методики лікування таких травм закордонних авторів, мету та ідею свого удосконаленого способу МОС, переваги методу, етапи операції та клінічний приклад з віддаленими результатами лікування.
Юрій Іванович Вольвач із співав., лікар дитячого ортопедо-травматологічного відділення «ОКТЛ» висвітлив тему «Сучасна тактика хірургічного лікування плосковальгусної деформації стопи у дітей». Плосковальгусні деформації стоп (ПВДС) становлять від 35% до 50% усієї патології стоп у дітей; вертикальний таран, як крайній ступінь, ПВДС зустрічається у 5-7% вроджених деформацій стопи. Були продемонстровані алгоритм клінічного обстеження пацієнта; використовувані види хірургічного лікування на м’яких тканинах (операції Шмідта, Корчінова, Страйера, Добса та ін.), на кістках та суглобах (операції Еванса, Міллера, артроерезпідтаранного суглоба, остеотомія Cotton та ін.), комбіновані втручання; алгоритм вибору операції (Чи є показання до операції? Гнучка чи ригідна деформація?). Позначено, що в дитячій ортопедії при лікуванні тяжких деформацій стоп використовується принцип Mosca «À lacarte» – це індивідуальний підбір операцій для корекції дитячої гнучкої ПВДС в кожному окремому випадку і не існує однієї стандартної операції стопи. Були показані види та кількість проведених операцій при гнучкої (28 пацієнтів) та ригідної (12 пацієнтів) деформаціях за останні 5 років з клінічними прикладами. У практичних висновках, у тому числі, ключовий принцип: «Спочатку визначити компонент деформації – потім обрати операцію».
У п’ятій доповіді зав. дитячим травматологічним відділенням «МКБЛ №17» м.Харкова Юрковський Юрій Васильович, із співав., розкрив теми: «Переломи стегна у дітей до пубертатного віку»; «Компресійні переломи хребця у дітей у пубертатному віці»; «Оцінка денситометрії та мінеральної щільності кісток у дітей». Насамперед Юрій Васильович висловив подяку колегам з Інституту ім. проф. М.І.Ситенка в особі Сергія Олександровича Хмизова, а також завідувачу ортопедо-травматологічного відділення «ОКТЛ» Сергію Борисовичу Довганю та лікарю Юрію Івановичу Вольвачу і продемонстрував методики лікування переломів у своєму відділенні, які вимагають індивідуального підходу, враховуючи психоемоційний стан дитини та батьків, показові інтересні приватні клінічні приклади, застосовувані схеми медикаментозного лікування.
У доповіді завідуючого дорослим травматологічним відділенням «ОКТЛ» Александрова Андрія Миколайовича із співав. «Питання протезування голівки променевої кістки» підкреслена актуальність проблеми сучасних аспектів лікування таких переломів, що голівка променевої кістки – важливий вторинний стабілізатор ліктьового суглоба; ексцизія без протезування при пошкодженні зв’язок призводить до нестабільності, проксимальної міграції променевої кістки та ульнарного імпакту; сучасне протезування дозволяє відновити стабільність і функцію навіть при складних пошкодженнях (terribletriad, Essex-Lopresti). Доповідач рекомендував класифікацію Мейсона, виклав показання та протипоказання до ендопротезування, ознайомив з сучасними типами протезів голівки променевої кістки (монополярні та біполярні), які матеріали (титан, кобальт-хром, пірокарбон), типи фіксації (Cemented, Press-fit, Long-stem), ключові етапи хірургічної техніки. Також акцентував увагу на найкритичнішому етапі – вибору розміру протеза; виклав про профілактику ускладнень та показовий клінічний приклад з пацієнтом футболістом. Таких операцій було проведено не багато, тому що бюджетних протезів поки немає.
Сьому доповідь на тему «Сучасні аспекти лікування пошкоджень тазу» розкрив доповідач Александров А.М. із співав. В актуальності проблеми зазначено у т.ч., що сучасна стратегія лікування переломів тазу базується на одночасній оцінці фізіології пацієнта й анатомії ушкодження; травми тазового кільця поширені увсіх вікових групах і становлять приблизно 3% усіх переломів скелета і найчастіше страждають особи у віці від 18 до 44 років, чоловіки частіше, ніж жінки. Автори користуються як старими так і сучасними класифікаціями (Tile/AO&Young-Burgess) переломів для діагностики, сучасними класифікаціями ушкоджень, які розроблені з урахування показань до консервативного або оперативного лікування, протоколами ATLS, трансфузійним протоколом, тазовим бандажом Pelvic Binder або зовнішніми фіксаторами (External fixation: Emergency stabilization with a C-clamp), концепцію Damage Control Orthopaedics, хірургічні доступи (Pfannenstiel, Kocher – Langenbeck, Stoppa approachos та ін.), сучасні методи внутрішньої фіксації (перкутанні іліосакральні гвинти, транссакрально-трансіліальні гвинти, передня фіксація: пластини, симфізіодез, INFIX у вибраних випадках та ін.). Представлені клінічні приклади, у тому числі співавтора доповіді, колеги з Грузії, керівника центру хірургії тазув м.Кутаїсі – Іраклі Гогінава. У висновках зазначено: реабілітація є невід’ємною частиною кінцевого функціонального результату.
К.м.н. Хвисюк Олексій Миколайович доцент кафедри ХНМУ, лікар ортопед-травматолог, представив аналіз лікування 1566 хворих за період 2022-2025рр. у доповіді «Особливості артроскопії колінного суглоба під час воєнного стану» (із співав.). Автори доповіді відзначають особливості артроскопії в умовах воєнного стану: безпосередня загроза під час ведення бойових дій як для лікарів так і для приміщень лікарні; міграція населення (у Харкові від майже 2 млн. поменшало до 1,4 млн. людин); заміна контингенту пацієнтів (збільшення частки чоловіків, у т.ч. військовослужбовців). Дуже докладно були представлені розподіл цивільних та військових пацієнтів, фактично та у відсотках, за структурою випадків (пошкодження менісків, зв’язок колінного суглоба, остеоартрози, гіпертрофія медіапателярної складки та тіла Гофа, вогнепальні скалкові поранення) та операціям відновлення різних зв’язок колінного суглоба. Оперуючи військових звернули увагу, що гіпертрофія медіапателярної складки жирового тіла зустрічається значно частіше (18%), що пояснюється великими навантаженнями таких пацієнтів бронежилетами та іншим спорядженням до 50кг й що вогнепальні скалкові поранення колінного суглоба сформували окрему специфічну групу артроскопічних втручань.
К.м.н. Козирєв Станіслав Олександрович виклав свій цікавий та подекуди непростий шлях навчання ендоскопічним методикам лікування хребта з 2013р. у доповіді «PELD та UBE – крива навчання одного хірурга» (співав. к.м.н. Козирєв О.М., заст. директора ОКТЛ). З 2018р. у травматологічному відділенні КНП ХОР «ОКТЛ» доповідачем успішно було впроваджено новітню методику мінімально інвазивного лікування кил міжхребцевих дисків – ендоскопічну черезшкірну поперекову дискектомію (PELD), а з 2020р. – унілатеральну біпортальну ендоскопію (UBE). Ендоскопічна дискектомія за цими методиками – це малоінвазивна операція з видалення кили міжхребцевого диску за допомогою новітнього обладнання, що допомагає лікарю діяти з філігранною точністю при виконанні операцій на хребті – існують монопортальна та біпортальна. Доповідач розповів про свої етапи навчання цім методикам за кордоном та в Україні, згадуючи проф. В.К.Піонтковського (м.Рівне) та проф. Фіщенко Я.В. (м.Київ). Автори виклали характеристику прооперованих пацієнтів (по кількості, статі, рівню операційного доступу, болю за ВАШ перед та після операції, динамикою ODI score, оцінкою лікування за Modified Macnab Criteria через 1 рік, ускладненням, та ін.); поділилися думкою, що попередній досвід виконання операцій PELD полегшує опанування методики UBE; запропонували порівняння методик по положенню лінзи, обмеженню робочих портів, незалежності роботи лінзи та інструментів, свободі рухів хірурга, кількості рідини 0,9% NaCl, використанню помпи, аблятора, ціні інструментів, та ін. Автори підкреслюють, що навчання ніколи не припиняється й бажають спілкуватися частіше з однодумцями!
У десятій доповіді «Інструментація при захворюваннях поперекового відділу хребта – досвід одного центру» к.м.н. Козирєв С.О. із співав. представив аналіз власного клінічного досвіду оперативного лікування пацієнтів із захворюваннями поперекового відділу хребта (2 групи пацієнтів з транспедикулярними фіксаціями та фіксаціями, доповненими кейджами за останні 10 років – 1484 та 147 людин): оцінка ефективності застосованих методик, частота ускладнень, оптимальні підходи до хірургічного лікування. Доповідач зазначив, що фундатором інструментальної хірургії хребта в ОКТЛ є проф. Хвисюк М.І. і саме він започаткував цю інструментарію і все що відбувається в лікарні за ці роки – це розвиток його школи, його думок і настанов. Було виділено, що сучасна спінальна хірургія має широкий спектр методів стабілізації й вибирати необхідно самий оптимальний, враховуючі деформації, кількість кил диску, кількість рівнів ураження, якості кісткової тканини та супутні захворювання. Були наведені клінічні приклади.
По закінченню конференції директор лікарні проф. Гавриков О.Є. запросив всіх учасників до святкового фуршету, по традиції до «Дня травматолога», для подальшого обговорення та спілкування.