С.Є.Бондаренко, В.О.Танькут, В.А.Філіпенко, І.В.Голубєва, О.Г.Шевченко, К.В.Беренов

Академік Корж Олексій Олександрович – видатний вчений XX століття, засновник нового етапу розвитку ортопедії та травматології в Україні (до 100-річчя з дня народження)

У квітні 2024 року виповнилось 100 років від дня народження видатного вченого XX сторіччя, ортопеда-травматолога академіка Олексія Олександровича Коржа, одного із засновників Національної академії медичних наук України.

Академік Корж О.О. – один з послідовників старшої генерації видатних вчених, фундаторів становлення та розвитку вітчизняної ортопедії-травматології, таких як: К.Ф.Вегнер, М.І.Ситенко, М.П.Новаченко, тощо.

Олексій Олександрович Корж народився 23 квітня 1924 року в селі Оболонь на Полтавщині, в сім’ї службовця. Незабаром родина переїхала до Харкова, де у 1941 році Олексій Олександрович на відмінно закінчив середню школу № 137 і вступив до Харківського медичного інституту, але навчатися йому тоді не судилося. Юність його припала на буремні роки Другої світової війни. Після тяжких випробувань воєнного часу та закінчення війни Олексій Олександрович повернувся до Харкова і продовжив навчання у Харківському медичному інституті, яке закінчив з відзнакою у 1951 році. Голова Державної екзаменаційної комісії при медичному інституті проф. М.П. Новаченко звернув увагу на молодого здібного лікаря і як директор запропонував йому роботу в Українському інституті ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка.

З вересня 1951 р. Олексій Олександрович Корж – співробітник інституту ім. проф. М.І.Ситенка, де пройшов багаторічний плідний шлях від лікаря ортопеда-травматолога до директора та академіка.

Рисунок 1 – Корж О.О. – співробітник інституті ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка (1951 рік).

Безпосереднім науковим керівником Олексія Олександровича був талановитий ортопед-травматолог член-кореспондент АМН СРСР професор Микола Петрович Новаченко, від якого молодий вчений унаслідував всі кращі риси лікаря-клініциста, хірурга, вченого та організатора. В 1956 р. плідним результатом перших наукових досліджень О.О.Коржа стала його кандидатська дисертація на тему: «Деякі морфологічні зміни при застарілих вивихах передпліччя в експерименті та в клініці».
З грудня 1956 року О.О.Корж успішно поєднує наукову роботу в інституті з педагогічною роботою на кафедрі ортопедії-травматології Харківського інституту удосконалення лікарів, де працював спочатку асистентом, доцентом, а потім – завідуючим кафедрою.
В 1962 р. О.О.Корж захищає докторську дисертацію на новаторську на той час тему: «Гетеротопічні посттравматичні осифікати», в 1964 р. йому було присвоєне вчене звання професора, а в 1967 р., в 43-річному віці, О.О.Корж обирається член-кореспондентом Академії медичних наук.
З 1965 року О.О.Корж призначається директором НДІ ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка.

Рисунок 2 – О.О.Корж – директор інституту ім. проф. М.І.Ситенка (1965 рік).

В 1991 році О.О.Корж стає академіком Національної академії наук України. О.О.Корж також увійшов в історію вітчизняної медицини, як один із фундаторів Академії медичних наук України.

Основні напрямки та досягнення в науковій та клінічній діяльності О.О.Коржа

В нашій спеціальності, мабуть, немає жодного розділу, в якому не працював О.О.Корж як творчий дослідник, науковець, клініцист, організатор, винахідник, тощо.
В 50-60-і повоєнні роки XX сторіччя, актуальною була проблема лікування постраждалих з наслідками бойової травми та з ампутаціями кінцівок. О.О.Корж вперше в Україні започаткував і очолив досить важливі на той час наукові дослідження з покращення організації протезно-ортопедичної допомоги інвалідам. Інститут ім. проф. М.І.Ситенка за розпорядженням МОЗ України стає головною організацією в республіці з цієї проблеми.

Рисунок 3 – О.О.Корж консультує тематичного хворого з ампутацією лівої верхньої кінцівки.

Олексій Олександрович організовує в інституті науково-клінічний відділ протезування і протезобудування, який з роками переріс в Харківський науково-дослідний інститут протезування та протезобудування. В цей же період він розробив і впровадив унікальні на той час методики операцій експрес-протезування на операційному столі після ампутації кінцівок. Ці операції були широко впроваджені в клінічну практику. Вони залишаються також актуальними і в теперішній воєнний час.

Важливим кроком в розвитку ортопедії і травматології було також створення в інституті за ініціативою О.О.Коржа в 1965 р. лабораторії трансплантології. В цей період О.О.Корж очолює наукові дослідження з вивчення структурної перебудови кісткової тканини в умовах імплантації кісткових трансплантатів. Було розроблено та запроваджено операції з пересадки великих кісткових алотрансплантатів при заміні великих дефектів кісток і суглобів.

За ефективність та широке впровадження цих методів групу вчених, які активно займалися цією проблемою, у 1965 році було відзначено Державною премією.
В цьому ж 1965 році О.О.Корж створює в інституті першу в Україні науково-дослідну лабораторію нових матеріалів для розробки ортопедичних засобів для лікування та реабілітації хворих (рис. 4). В послідуючому ці наукові дослідження були направлені на створення керамічних та сапфірових імплантатів для хірургічного лікування хворих з патологією хребта та суглобів, різних ортезів та методик їх застосування в реабілітаційному процесі.

Рисунок 4 – О.О.Корж та співробітники лабораторії нових матеріалів. Зліва направо: Грунтовський Г.Х., Маковоз Є.М., Тимченко І.Б., Голухова А.Г., Корж О.О., Бойко Я.І., Шевченко С.Д.

В цей же період з ініціативи проф. О.О.Коржа на базі інституту ім. проф. М.І.Ситенка та в 7 областях Україні вперше були створені травматологічні лікарські трудово-експертні комісії (ЛТЕК), які сприяли розвитку державних соціальних програм в республіці.

О.О.Корж в цей період також обирається президентом Харківського товариства ортопедів-травматологів, яке він очолював на протязі багатьох років, при цьому плідне спілкування харківських фахівців значно розширилось шляхом тісної співпраці з фахівцями інших областей України, а також Грузії, Вірменії, Узбекистану, Казахстану, Польщі, Болгарії, Чехії, Німеччини та ін.

В 60-70-х роках XX ст. О.О.Корж розробляє нові напрямки в ортопедичній хірургії, зокрема в хірургії великих суглобів, що значно розширило знання про дисплазію суглобів. Ним було запропоновано ряд оригінальних методик операції з реконструкції надвертлюгової ділянки суглоба у дітей і дорослих з використанням як кісткових алотрансплантатів, так керамічних імплантів.

Рисунок 5. – Схема надацетабулярної реконструкції «даху» надвертлюгової ділянки суглоба за О.О.Коржом – З.М.Мітєлєвою при диспластичному коксартрозі.

Значний прогрес в розвитку хірургії суглобів і тазу був досягнутий в інституті ім. проф. М.І.Ситенка завдяки багаторічній плідній співпраці О.О.Коржа та його талановитого учня – М.І.Куліша.

Значну увагу О.О.Корж присвятив також вивченню проблеми патології хребта. Ще в 1965 році він вперше у світі виконав передній консольний, по типу підтримуючої конструкції, спондилодез L5-S1 алотрансплантатами хворому з тяжкою формою спондилолістезу.

По ініціативі О.О.Коржа в інституті проведено дослідження по розробці хірургічних доступів до тіл хребців (О.О.Корж, Р.Р.Талишінський, М.І.Хвисюк, В.М.Казицький), тим самим було започатковано новий етап розвитку харківської школи вертебрології. В 1976 р. під керівництвом О.О.Коржа в інституті ім. проф. М.І.Ситенка було організовано перше в Україні відділення вертебрології, завдяки чому було розпочато глибокі та ґрунтовні фундаментальні, теоретичні та клінічні дослідження з проблем захворювань та ушкоджень хребта, в тому числі – у дітей.

В послідуючому ці напрямки досліджень продовжили та розвинули учні-послідовники: М.І.Хвисюк, С.Д.Шевченко, Г.Х.Грунтовський та багато інших, що в послідуючому надало можливість під курацією інституту створити в 10 областях України центри з хірургічного лікування ушкоджень та захворювань хребта. За рішенням МОЗ України Інституту ім. проф. М.І.Ситенка було надано статус «Республіканського центру зі спінальної травми».

Важливою ініціативою О.О.Коржа було те, що у 1968 р. вперше в Україні в інституті ім. проф. М.І.Ситенка сумісно з професором К.М.Сівашом та професорами М.І.Кулішом та Г.Х.Грунтовським було виконано операцію ендопротезування кульшового суглоба оригінальною конструкцією К.М.Сіваша.

З цього часу метод ендопротезування суглобів набув подальшого свого розвитку та широкого впровадження в клінічну практику України.

О.О.Корж приклав великі зусилля до розбудови міжнародного співробітництва інституту. За його ініціативою (1968 р.) було налагоджено творчу співпрацю з науковими та лікувальними закладами європейських країн: Дебреценський університет (Угорщина), Берлінський університет ім. Гумбольдтів (Німеччина), Варшавський травматологічний госпіталь (Польща). В цей період Олексій Олександрович Корж гідно представляє вітчизняну науку за кордоном під час участі в міжнародних форумах (Данія, Угорщина, Польща, Чехословаччина, Югославія та ін.). Олексій Олександрович був обраний Почесним членом Сербської медичної академії, Почесним членом міжнародного товариства ортопедичної хірургії та травматології (SICOT), медичних асоціацій і товариств ортопедів-травматологів Польщі, Узбекистану, Грузії, Молдови.

Рисунок 6. – Професори О.О.Корж та С.Д.Шевченко (на фото – в медичних халатах) з професорами Дебреценського університету (Угорщина).

В період 1980-1996 рр. О.О.Корж засновує та очолює теоретичні, фундаментальні та клінічні дослідження з проблем регенерації кісткової тканини при травматичних ушкодженнях. Започатковує вивчення впливу стресових факторів на опорно-рухову систему як причину розвитку структурно-метаболічних пошкоджень кісткової та хрящової тканини (на основі біохімічних та клініко-рентгенологічних досліджень). В цей же період ним було обґрунтовано та впроваджено в широку клінічну практику метод функціонального лікування переломів довгих кісток.

В період з 1980 по 1985 роки за ініціативою та під головуванням О.О.Коржа в Україні була започаткована державна наукова програма боротьби з дорожньо-транспортним травматизмом, реалізація якої дозволила зменшити кількість дорожньо-транспортних пригод в республіці, удосконалити систему надання медичної допомоги постраждалим, зменшити летальність та інвалідність.

В 1990 р. О.О.Корж вперше в Україні очолив наукові дослідження нового напрямку в ортопедії – вивчення проблем патології суглобів, обумовлених спадково схильними факторами. В цьому дослідженні приймали активну участь провідні вчені інституту професори: Б.І.Сіменач, М.І.Куліш, С.Д.Шевченко, Н.В.Дєдух та інші.
Ці наукові розробки були удостоєні Державної премії України (1996 рік).

На протязі 1967-2004 років О.О.Корж обіймає посаду головного редактора провідного фахового журналу «Ортопедія, травматологія та протезування», який було засновано в Харкові М.І.Ситенком в 1927 році.

Рисунок 7 – Редколегія журналу «Ортопедія-травматологія та протезування» в м. Києві в 1968 році. Зліва направо: відомі вчені ортопеди професори Чаклін В.Д., Новаченко М.П., Новожилов Д.О., Богданов Ф.Р., Шагаєв С.М., Корж О.О., Крупко І.Л., Єлецький А.Г.

Академік О.О.Корж був відданим патріотом України, з великим ентузіазмом зустрів звістку про набуття її незалежності, працював над перекладом україномовних термінів в ортопедії-травматології та видав декілька словників.

Життя академіка Олексія Олександровича Коржа обірвалося 1 листопада 2010 року. Співробітники інституту, його численні учні пам’ятають про свого наставника, вчителя та продовжують його благородну справу.

Віддаючи шану великому учителю, в музеї інституту організовано експозицію про його життєвий творчий шлях, видано монографії: «Наш кумир» та «Спадщина», – де показано його великий внесок в нашу спеціальність, на фасаді інституту встановлено меморіальну дошку.

Життя та творчий шлях Олексія Олександровича, ми впевнені, буде надбанням наступних поколінь спеціалістів та гідним прикладом, надійною основою та підгрунтям подальшого розвитку ортопедії та травматології.

Світла та добра пам’ять про видатного вченого, хірурга, вчителя і друга О.О.Коржа дбайливо передається від покоління до покоління.

Література.

1. Корж Олексій Олександрович: Особова справа //Архів ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», фонд № 234, опис 1 о/с.
2. Корж Н.А., Яременко Д.А., Таршис В.Б., Шевченко Е.Г., Голубева И.В. Исторический очерк об Институте патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И. Ситенко АМН Украины. К 100-летию со дня основания /Под ред. проф. Н.А. Коржа и проф. Д.А. Яременко. – Харьков, ИППС, 2007. – 214 с.
3. Грунтовский Г.Х., Горидова Л.Д. Академик Алексей Александрович Корж // История института. Воспоминания о людях, судьбах, времени…/ Под редакцией проф. Н.А.Коржа. – Х., Прапор, 2007. – С.89 – 91.
4. Шевченко С.Д. А.А. Корж – генератор идей // История института. Воспоминания о людях, судьбах, времени…/ Под редакцией проф. Н.А.Коржа. – Х., Прапор, 2007. – С.91 – 92.
5. Дедух Н.В. Академик Алексей Александрович Корж в развитии фундаментальных исследований в ортопедии и травматологии // История института. Воспоминания о людях, судьбах, времени…/ Под редакцией проф. Н.А.Коржа. – Х., Прапор, 2007. – С.93 – 96.
6. Танькут В.А. Академик А.А.Корж – основатель и руководитель Государственной научной программы по борьбе с автодорожным травматизмом в Украине (1980-1985 гг) // В кн.: Наследие. Алексей Александрович Корж: науково-істор. видання / Під загальною редакцією Л.Д. Горидової. – Х., 2014. – С 83-89.
7. Филиппенко В.А., Танькут В.А. Роль академика А.А.Коржа в развитии реконструктивно-восстановительной хирургии крупных суставов в институте им. проф. М.И.Ситенко // В кн.: Наследие. Алексей Александрович Корж: науково-істор. видання / Під загальною редакцією Л.Д. Горидової. – Х., 2014. – С 76-83.