Історія Відділення

Проблема лікування дегенеративних захворювань хребта включає хірургічні та консервативні способи. Дослідження та розробка цих напрямків М.І. Хвисюком проводилася одночасно, однак, головна робота М.І. Хвисюка – хірургія хребта.

Хірургія хребта взагалі та хірургічне лікування дегенеративних захворювань хребта базується на хірургічних доступах, кістковій пластиці та використанні імплантів, в т.ч. фіксаторів, анестезіологічному забезпеченні та біомеханічній доцільності.

Велике значення для розвитку хірургії хребта та для реалізації оперативних способів лікування захворювань та пошкоджень хребта мав цикл наукових досліджень різних хірургічних доступів к тілам хребців, ініціатором та першопрохідником яких став О.О. Корж. З його ініціативи здійснені дослідження в цьому напрямку Р.Р. Талишинським, але головна робота по розробці нових доступів належить М.І. Хвисюку. Його кандидатська дисертація лягла в основу відомої монографії О.О.Коржа, Р.Р. Талишинського та М.І. Хвисюка «Оперативные доступы к телам грудных и поясничных позвонков» (1968) яка вже понад 50 років є настільним посібником для вертебральних хірургів.

Під керівництвом М.І. Хвисюка були проведені дослідження з вдосконалення хірургічних доступів до тіл шийних хребців, які стали основою кандидатської дисертації В.М. Козицького.

Другим наріжним каменем вертебральної хірургії в сучасному вигляді стали дослідження по матеріалах для спондилодеза: кісткових алло та ауто трансплантатів та біосумісних матеріалів (корундової, гідроксилапатитної та трикальцийфосфатної кераміки).

Проблема костної пластики займала значну частину робіт співробітників інституту. Достатньо нагадати, що докторська дисертація М.І. Ситенка (1924) була присвячена кістковій аутопластиці. Пізніше (1935, 1940) він неодноразово повертався до проблем кісткової пластики.
Принагідно зауважимо, що інститут має один з величезних кількостей матеріалів у світі з використання аллотрансплантатів.

Ще одним важливішим підґрунтям хірургії хребта стало вдосконалення анестезіологічного забезпечення операції та інтенсивної терапії в найближчу добу після вкрай важких у той час операцій на хребті.

В публікаціях М.І. Хвисюка відображен передовий для свого часу досвід анестезіологічного забезпечення операції на хребті, які продовжувались у той час 5-6, навіть 8 годин.

Черговим дослідженням стала пропозиція О.О. Коржа з використання біологічно інертних матеріалів-монолітну та пористу корундову кераміку для відновлення міжтілової опори та первинно стабільного спондилодезу. Колектив авторів на чолі з акад.О.О Коржом (М.І. Хвисюком, Г.Х. Грунтивським, Е.М. Маковоз, І.Б. Тимченко, А.Г. Голухова) розробили серію керамічних імплантів, які при встановленні заповнювалися кістковою «стружкою» або «щебенем».

Відновлення міжтілової опори та стабілізацію хребців з використанням імплантів в шийному відділі вперше розробив та застосував у клінічній практиці М.О. Корж. Дослідження в цьому напрямку продовжив його учень Пульбере О.П.

Простеживши історію наукових праць співробітників відділу, можна виділити декілька генеральних тенденцій їх розвитку:

Мінімізація та зменшення дестабілізуючого впливу декомпресивних хірургічних втручань;
Підвищення надійності та мінімізація травматичності спондилодезу;
Прагнення уникнути спондилодезу та обмежитися підвищенням опороспроможності хребтового рухового сегменту, але зі збереженням рухливості.